Глосмометри /Глянцометри

Принцип їх роботи простий: на поверхню спрямовують джерело світла під певним кутом (у різних стандартах він різний: 25, 45, 60, 80 кутових градусів) і під таким же кутом встановлюють приймач. Чим більше глянець біля поверхні, тим більше вона відбиває світло під тим самим кутом, під яким світло падає. У дзеркала відображення світла близько 100%. Для кількісного виміру застосовують порівняння кількості відбитого світла з впалим. Як відбиває елемент використовується спеціальне чорне еталонне дзеркало. Його показник приймається за 1. Відображення абсолютно чорного тіла за 0. У всіх реальних предметів відображення між цими цифрами. Однак показники глянцю сильно відбивають поверхонь або спеціальних складних оптичних елементів, наприклад, голограм або голографічної фольги, виходять більше 1. Але найчастіше відображення знаходиться в межах від 0 до 1 (або для зручності між 0 і 100%).

Багато фарб і покриттів (наприклад, лаків) параметри глянцю нормуються. Наприклад, матові лаки мають значення глянцю 10-20 одиниць, глянсові -90-95 одиниць. У проміжку знаходяться напівматові лаки. Аналогічним чином можна вимірювати і показники глянцю поверхонь матеріалів, що запечатуються: папери, плівки, картону. За показником глянцю папери поділяються на матові (20-30 одиниць), напівматові та глянсові (70-80 одиниць). Металізовані папери можуть мати показник глянцю 90–95 одиниць, а спеціальні ламінати, до складу яких входить картон та тонка полімерна плівка з металевим напилюванням — близько 100 одиниць, а іноді навіть більше.

Глосметри також використовують для вимірювання ступеня блиску полірованих поверхонь, наприклад, мармур, граніт, дерево, пластмаси і т.д.